Виховна робота

«Наша праця - формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність,яку ні з чим не зіставити». 

В.О.Сухомлинський

Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.

Виховання — це процес соціальний у найширшому розумінні. Тому при відборі методів педагогічного впливу на особистість наша школа віддає перевагу тим із них, застосування яких вимагає організації міжособистісного інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності.

Мета виховного процесу  – формування і розвиток соціально-зрілої, творчої особистості як найвищої цінності української нації, суспільства в умовах розширення і зміцнення міжнародних зв’язків, створення інформаційного суспільства, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал.

Відповідно до мети визначена тактична тема школи, над якою працює педагогічний колектив школи: "Формування соціально активної особистості шляхом залучення до роботи шкільних органів самоврядування"

На реалізацію цілей колективом школи  сформовані завдання у вигляді конкретних змін у виховному процесі.

Основні принципи побудови виховної системи школи :

• єдність національного і загальнолюдського – формування свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою, використання всіх багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини тощо, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіння  надбаннями світової культури;
• природовідповідальність у вихованні – врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх психологічних, національних і релігійних особливостей;
• культуровідповідність виховання – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурами та прогресивними родинно прибутковими і релігійними традиціями, народним мистецтвом, традиціями і культурами інших народів світу, забезпечення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь, зв’язок виховання з життям ;
• активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізму, розвиток навичок позитивного мислення;
• демократизація виховання, розвиток різноманітних форм співробітництва і встановлення довіри між вихователями, повага до суверенітету особистості дитини, розуміння її запитів та інтересів;
• гуманізація виховання – пріоритет завдань самореалізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної;
• безперервність і наступність виховання – досягнення цілісності і наступності у вихованні; перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини; нероздільність знання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання, формування особистості;
• єдність навчання і виховання – розвиток і формування особистості, опанування нею національною і світовою культурою здійснюється як єдиний процес, що передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали людини;
• диференціація та індивідуалізація виховного процесу – врахування у виховній роботі рівня фізичного, психічного, духовного та інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного;
• гармонія родинного і суспільного виховання – організація педагогічного всеобучу батьків, об’єднання і координація зусиль усіх суспільних інструкцій.

Виховна система нашої школи — це комплекс виховних цілей, спільність людей, спосіб життя учнівського колективу, всі аспекти якого підлягають одній меті, забезпечуючи у процесі свого функціонування досягнення заданого результату .

Кожна дитина має потребу в доброму ставленні, у заохоченні  до розвитку позитивних задатків і прагнень. Мета педагогів школи  - дати реалізуватися учневі, не вимагати неможливого, а коли дитина не справилася із поставленою задачею – ні в якому разі не принижувати її. Тільки підтримка з боку педагога, а не постійні непорозуміння й повчання.

 Виховні ситуації, які створюються у межах виховного процесу забезпечують розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав дитину до самопізнання й само активності з тим, щоб вона могла стати творцем власного духовного багатого життя. А це означає, що вихователі створюють такі ситуації, у яких стосунки з дітьми будуються на врахуванні їхньої гідності і права бути особистістю.